Днями у столиці відбувся дводенний воркшоп «Координація. Спроможність. Сталість», проведений у межах ініціативи першої леді Олени Зеленської зі створення Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?».
Мета, яку ставили організатори заходу, — концентрація та об’єднання ініціативи пріоритетних проєктів окремих міністерств і державних служб, міжнародних партнерів і неурядового сектору задля забезпечення міжвідомчої взаємодії органів виконавчої влади в розробці та втіленні у практику конкретних механізмів доступності психосоціальної послуги, гарантованої державою, громадянам, які її потребують.
Виконувач обов’язків директора Департаменту гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України, кандидат психологічних наук Назім Агаєв, який взяв участь у дводенному воркшопі, відповів на запитання кореспондента АрміяInform.
— Чим була корисною ця мотиваційна сесія для представників військового відомства?
— Насамперед зазначу, що в цьому важливому заході участь також взяли начальник Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України генерал-майор Владислав Клочков, радник Головнокомандувача з питань психології Ірина Тарасова і представник Сил територіальної оборони ЗСУ.
Що стосується супроводження розробки та впровадження Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», то її забезпечує Координаційний центр психічного здоров’я при Кабінеті Міністрів України за експертного партнерства та підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я. Майданчиком для ухвалення рішень є Міжвідомча координаційна рада при Кабінеті Міністрів України.
Міністерство оборони є активним учасником Всеукраїнської програми ментального здоров’я і добре розуміє, що в полі зору наших фахівців мають бути не лише військовослужбовці, а й родини захисників. Тобто маємо займатися питаннями збереження їхнього психічного здоров’я і психосоціальною підтримкою.
Щодо користі дводенного заходу, то він надав нам можливість прямих комунікацій з віцепрем’єр-міністром — міністром з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Іриною Верещук, заступником голови Офісу Президента України Юлією Соколовською, міністром охорони здоров’я Віктором Ляшком, керівницею Координаційного центру з психічного здоров’я Кабінету Міністрів України Оксаною Збітнєвою та іншими посадовими особами, від яких залежить впровадження програми в життя.
З урахуванням того, що ми в Міноборони відпрацьовуємо статут-проєкт щодо стратегічно-важливих проблем, зокрема, стосовно програми психологічного відновлення особового складу, який виконує бойові завдання в червоній зоні, для нас були корисними розгляд і обговорення механізмів втілення у практику конкретних важелів доступності психосоціальної послуги, гарантованої державою, громадянам, які її потребують. У нашому випадку — військовим.
Зауважу, що ця програма, зокрема, орієнтована на самодопомогу та на допомогу з боку звичайних громадян тим, хто поруч.
— Як саме опція «психологічна самодопомога» втілюється в життя у військових колективах?
— Ця компонента не є чимось новим у практиці Збройних Сил. Ба більше, за час широкомасштабного російського вторгнення морально-психологічна складова значно покращилась. Є структури, які повністю охопили питання, які стосуються психічного здоров’я, в тому числі й психологічної самодопомоги. І на даний час вони набирають спроможності. Об’єктивно, серед центральних органів виконавчої влади оборонне відомство в цьому питанні в лідерах. Наразі в програму бойової підготовки увійшли й елементи, пов’язані із психологічною самодопомогою, і це окремо від тактичної медицини. Зроблено це для того, щоб кожний військовослужбовець міг оцінити свій стан, зробити висновок щодо ситуації і вирішити: сам зможе вийти зі стресової ситуації чи потрібно звертатись до відповідних фахівців. Отже, психологічна підготовка має дати бійцям знання та навички, як впоратися зі стресом або в процесі, або після виконання службових завдань.
Є небезпідставні сподівання, що структури психологічної допомоги та відповідні заходи поліпшать стан психічного здоров’я наших захисників, який буде відчутним для всієї держави після нашої перемоги. Нам потрібні демобілізовані військові, які повернуться в цивільне життя психічно здоровими, щоби держава не витрачала зайвих коштів на їхню стабілізацію і відновлення. Для довідки: в країнах Євросоюзу загалом на лікування розладів ментального здоров’я в рік витрачається близько 600 мільярдів доларів. Звісно, що ми такого собі дозволити не можемо. В країнах Європи у 50 відсотків людей, які мають ознаки посттравматичних розладів, ризик втратити роботу вищий, ніж у тих, хто не хворіє.
Про статистику в нас. За результатами соціологічних досліджень, 9 із 10 українців за рік широкомасштабної війни особисто відчули хоча б один із симптомів психотравматизації. За експертними оцінками, 40–50% населення України потребуватиме психологічної підтримки різного ступеня інтенсивності: зокрема, 1,8 мільйона людей — серед військових та ветеранів, 7 мільйонів — серед людей старшого віку, близько 4 мільйонів — це діти та підлітки. Прогнозована потреба в допомозі з питань психічного здоров’я на первинній ланці медицини — 27 мільйонів звернень. Ось чому потрібно превентивно зараз працювати над збереженням психічного здоров’я.
Хотів би ще надати адресу сторінки, на якій можна ознайомитись, як допомогти собі та іншим у період стресу https://bf.in.ua/useful/ та адресу сайту Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» — https://howareu.com/
— Як сьогодні працюється військовим психологам у районах інтенсивних бойових дій?
— Відомо, що в нас на рівні видів військ та оперативних командувань працюють Центри морально-психологічної підтримки, у бригадах — групи контролю бойового стресу. Зазначу, що в мирних умовах психолог може працювати з 3–4 людьми під час робочого дня. В умовах бойових дій ця кількість зростає в рази. Фронтова обстановка накладає свій відбиток і на самих психологів. Вони самі потребують супервізійної роботи, тобто роботи над своїми проблемами. Адже психологи під час спілкування беруть проблему бійця на себе, переймаються нею. Їм її потрібно переопрацювати, а не взяти на своє серце — це теж майстерність психолога.
На сьогодні Міністерство оборони разом з Головним управлінням морально-психологічного забезпечення працюють над проєктом з робочою назвою «Бойовий психолог». Що мається на увазі? Для того, щоб ми мали психологічну інформацію з усіх підрозділів, ми пропонуємо, щоб на головного сержанта взводу покладалась функція психологічної підтримки своїх підлеглих. Передбачається, що для них будуть створені тижневі курси, де відпрацьовуватимуться суто практичні навички: розуміння психологічних станів, які переживає людина під час загрози своєму життю, форми і методи підтримки особового складу на передовій, відстеження за зовнішніми ознаками стану людини. Сержанти навчатимуться, як розгледіти людину з суїцидальними намірами та що пов’язує внутрішньо-психічну і зовнішньо-дієву складову вчинку. Вони мають розпізнати таку особу, утримати її від суїциду і передати до групи контролю бойового стресу.
— Постійне напруження на фронті впливає не лише на фізичне здоров’я бійця, але й на психологічне. Як військовому впоратися зі стресом на передовій? Які є форми відновлення психологічного стану?
— У районі бойових дій, за складної фронтової обстановки, звернутися до психолога буває важко. Є гарячі лінії Міноборони, Збройних Сил, громадських організацій, центрів психологічної допомоги. Але нестабільний зв’язок і напружені бойові умови ускладнюють можливість зателефонувати на гарячу лінію чи поговорити онлайн. Тому військовослужбовець має звернутись до свого командира, який поруч і який має прийняти рішення, чи вивести конкретного військовослужбовця на відновлення.
У нас є три лінії відновлення. Якщо, наприклад, батальйон веде бойові дії на «нулі», то військовослужбовця, який потребує психологічної допомоги, можуть зняти з переднього краю і перевести в неглибокий тил для того, щоб хоча б він нормально поїв, помився і виспався. Навіть такий короткотривалий відпочинок сприятливо діє на психологічний стан бійця.
Друга лінія відновлення, як правило, перебуває за 150–200 кілометрів від фронту. На таку відстань відводять бійців, щоб вони не чули вибухів, пострілів, не здригались від ракетних ударів і могли відчути спокій цивільного життя. Такими пунктами відновлення можуть бути санаторії, бази відпочинку, профілакторії. І така форма вже діє.
І третя лінія відновлення — це відпочинок в оздоровницях, які розміщені далеко в тилу. Тривалість його — тиждень, але не за рахунок відпустки. Під час відновлення якраз і відбуваються заняття із самодопомоги, з військовослужбовцями працюють психологи, масажисти. Долучаються фахівці й з Міністерства соціальної політики, які вирішують на місці проблемні питання щодо влаштування дітей до дитячого садка, школи, розглядають питання соціальних виплат.
І особливий ефект від такого відновлення буває, коли до бійця приїжджає сім’я. Якось в одному з пунктів відпочинку і відновлення одразу було 40 сімей. Коли ми за його результатами провели анкетування, то позитивні відгуки просто зашкалювали.
— Назіме Асафовичу, слухаючи вас, здається, що в організації роботи щодо поліпшення психічного здоров’я особового складу проблеми відсутні.
— Не зовсім так. Поясню. У межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» активно розробляються шляхи створення моделі системи надання психологічної допомоги, в центрі уваги стоїть системність такої роботи, фокус — на профілактиці, ранньому виявленні та втручанні, психопросвіті з акцентом на самодопомогу. А у нас в оборонному відомстві, зокрема й у нашому Департаменті, на який покладено організацію питань, які стосуються психічного здоров’я, немає підрозділу, який би цим займався. І це при тому, що Міноборони реалізує державну політику у сфері охорони психічного здоров’я.
Дуже складно її реалізовувати, не маючи фахового підрозділу, який би забезпечував навчання спеціалістів швидким методикам психологічної підтримки, в тому числі за кордоном, курсову підготовку, організацію взаємодії із закладами охорони здоров’я та реабілітації. Це все наша тема. У відповідальних осіб Збройних Сил не повинна боліти голова, де буде відбуватися психологічна реабілітація. Їхнє завдання — вчасно направити на реабілітацію необхідну кількість людей. Наше завдання — все організувати.
Переконаний, що створення такого підрозділу значно покращить реалізацію Всеукраїнської програми ментального здоров’я, за яку, зокрема, відповідає оборонне відомство.