Окрім цього, Арестович в інтерв’ю “НВ” висловився про те, шо є думка експертів, що зараз почнеться справжня війна, що нібито росіяни повернуться з якимось справжнім планом наступу, на відміну від того, який був заснований на якихось хибних оцінках. 

На думку Арестовича, було зрозуміло цілком і повністю, що повний ідіотизм починати наступ на дев’яти різних оперативних напрямках. Вони поклалися на планування, на хибні оцінки реальності, за що і поплатився, мабуть, начальник п’ятого управління.

Вони перейшли до вірного військового планування, коли вони втратили боєздатність багатьох частин, які могли виконати ці нові завдання. Ця нещасна збірна солянка, яку вони тягнуть з усієї Росії, — і башкирські менти з морською піхотою тихоокеанського флоту, офіцерські посади займають особи без офіцерської освіти, [низької] якості. Звісно, що вони будуть наступати, звісно, що вони створили локальну перевагу на Сході, звісно, що у них є авіація, артилерія і ракетні війська, які б’ють по наших. Але ж, по-перше, все це є і в нас: наше командування, на відміну від їхнього, найкращі зразки військового мистецтва демонструє. По-друге, ми знаємо, що вони роблять, тому що там усе тупо і прямолінійно; ситуаційна поінформованість у нас краща, ніж у них.

Мобілізація в Росії провалена, набрати резерви не вдається. Не стільки тому, що люди не хочуть: вони більш-менш можуть нашкрябати людей. У них немає техніки, як і у нас. Радянську техніку вони хочуть зняти зі зберігання: 30 років на місці стояв цей нещасний танк або лежав снаряд на складі. За 20 років у снаряді починаються незворотні процеси — вони стають небезпечними для самих артилеристів. Вони можуть і сім мільйонів призвати, а чим їх озброювати? А чим їх постачати?

Логістика ж — тема № 1. Як кажуть, дилетанти думають про тактику, а професіонали — про логістику. Логістика завжди була слабким місцем Червоної армії, зараз ситуація не покращилася, тому що ми вибивали зокрема спеціальні логістичні підрозділи. І зараз будуть величезні проблеми. Я вже не говорю про постачання на сотні кілометрів по ворожій території, де кожен селянин робить все, щоб не доїхала ця техніка.

Вони зберегли кістяк Збройних сил, який можна вивести з півночі, поповнити резервістами, що вони намагаються робити, і сказати «Ребята, давайте снова на Украину, снова воевать». Але мені здається, що настрої у таких підрозділів після уроків отриманих під Києвом, Сумами та Черніговом будуть зовсім не ті, що раніше. Звісно, вони нікуди не дінуться, підуть до бою, але не думаю, що вони будуть проявляти чудеса відваги і дивувати.

А тепер порівняємо з мотивацією наших бійців, з західною допомогою, яка поступово надходить. Ми бачимо, що в перспективі перевага буде за нами. Ми будемо поступово вигравати це протистояння. Єдине [питання] – скільки це займе часу. Ще тиждень, може 10 днів, і на цьому все: далі – позиційна війна, яка нам на користь.

от admin

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *