Питання зменшення виплат військовослужбовцям каламутить і розбурхує суспільство вже четвертий місяць. Тисячі постів в соцмережах, дебати в ефірах, емоції у відеороликах… Але, незважаючи на суспільний резонанс і серйозну напругу, ця ситуація далека від свого вирішення. Спробую стисло пояснити суть питання та довести: якщо ми терміново не повернемо цю надбавку, на нас чекає, мʼяко кажучи, сумне майбутнє. Або жодного…

Реформа грошового забезпечення військовослужбовців була успішно проведена у 2015-2016 роках. Його рівень було підвищено в 5-6 разів, крім того, змінилася його структура. Основа грошового забезпечення військовослужбовця має дві складові: щомісячне основне забезпечення (оклад, в залежності від звання і посади) + щомісячне додаткове забезпечення (доплати, надбавки, преміювання).

Отже, всім військовослужбовцям, крім основного щомісячного забезпечення (13-30 тис. грн), почали виплачувати додаткову винагороду в розмірі 30 тис. грн на місяць. Військовослужбовці, які беруть участь у бойових діях, отримують додаткову нагороду у розмірі 100 тис. грн. Так тривало до лютого 2023 року, коли було знято доплату 30 тис. грн «для тих, хто в тилу».

Чому це є колосальною помилкою?

Всім тим, хто пише, що додаткові 30 тис. грн для військових у тилу – це забагато, хочу нагадати:

• військовослужбовці не мають жодної можливості «дозаробити» на гідне життя в іншому місці. Тому нинішні 15-25 тис. грн забезпечення для них – єдиний їхній «заробіток» і стеля доходів;

• військовослужбовець не може «звільнитися з роботи», бо рівень оплати праці не задовільняє потреби його родини, і влашуватися на роботу в інше місце. Чи поїхати на заробітки за кордон;

• значну частину свого заробітку військовослужбовці вимушені витрачати на купівлю додаткової амуніції для себе: броніки, комплекти форми, захист, аптечки, берці, шоломи, тактичні окуляри. Також часто за власний кошт вони мають ремонтувати авто.

 

Я категорично не сприймаю закиди, що у тилу перебувають «не справжні військові». Бо точно знаю, що навіть у тилу наші герої навчаються, вдосконалюють свої навики, проводять бойове злагодження, захищають небо і кордони країни, відновлюються та проходять реабілітацію після перебування на «нулі». Саме тому рішення Верховної Ради про повернення 30 тис. грн доплати всім військовослужбовцям є цілком обгрунтованим і правильним.

І яким же було моє здивуванням, коли з подачі одного з народних депутатів цей закон виявився «заблокованим» у Верховній Раді й так і не пішов на підпис президенту України. Багато хто вбачає в цьому ігри влади та Офісу президента. Але для мене не зрозуміла логіка таких дій: закон все одно поступить на підпис, і президенту все одно потрібно буде приймати рішення.

І вихід із цієї ситуації один: президент зобов’язаний підписати цей законопроєкт. А уряд має негайно розпочати виплачувати 30 тис. грн грошового забезпечення військовослужбовцям. Якщо уряд «не може, не знає, не хоче, не має коштів», то він має в повному складі йти із своїх посад. І на його місце мають прийти люди, для яких забезпечення Збройних сил України буде пріоритетом номер один в діяльності.

Зараз розпочалися дискусії, що в ухваленому законопроєкті є певні недоречні норми. Зокрема, щодо обмеження щомісячних виплати для топменеджерів і працівників державних компаній та підприємств. Мовляв, ці обмеження ( на рівні 67 тис. грн) призведуть до того, що кваліфіковані менеджери підуть з держкомпаній у «вільне плавання». Я вважаю ці твердження необгрунтованими. Бо якщо хтось з великих топменеджерів не розуміє, що в країні війна і страждають від війни абсолютно всі українці, то, може, й не потрібні нам такі топменеджери на українських підприємствах, в держсекторі економіки?

Окрім цього, на відміну від військових, топменеджмент держкомпаній, наглядових рад та інші працівники держсектору економіки можуть мати додатковий дохід. Вони можуть мати власний бізнес, працювати на іншій роботі, читати лекції, викладати, проводити семінари, конференції тощо.

І все це вони можуть робити завдяки виключно ЗСУ!

Тому народні депутати запросто можуть швидко зареєструвати зміни до закону і проголосувати їх у Верховній Раді. І зробити це без блокування вкрай потрібного як для військових, так і для всієї України закону. І я повністю підтримую ідею позачергового засідання Ради для остаточного повернення доплат всім військовослужбовцям. Чекати до середини травня, поки Рада збереться і проголосує – невиправдана розкіш для країни, яка веде війну з агресором. В цей непростий час точно не можна посилювати напругу в суспільстві та вбивати клин між ним та ЗСУ.

Тому для коми в цьому реченні є лише єдине місце: повернути виплати військовим, не можна чекати!